Майстер-клас "Молочне скотарство – міф чи реальність?"

Майстер-клас "Молочне скотарство – міф чи реальність?"

Матеріал під назвою "Молочне скотарство – міф чи реальність?" вийшов у другому числі журналу "Тваринництво сьогодні". Фактично, у статті опубліковано те, про що я говорив під час майстер-класу, який провів у лютому разом з колегами під час виставки ефективного тваринництва та птахівництва Agro Animal Show 2017 у Києві. На заході зібралося більше 250-ти власників і топ-менеджерів молочних господарств. Мова йшла про те, що в Україні насправді реально розвинути прибуткове молочне тваринництво.

Отже, молочне скотарство в Україні – міф чи реальність? Побутує така думка, що інвестори сприймають молочний бізнес як такий, в який не варто вкладати гроші. Я хотів би навести аргументи, які, сподіваюсь, дозволять поглянути на молочне скотарство у сприятливішому світлі і доведуть, що цей напрямок також вартий того, щоб у нього інвестувати. Для цього наведу приклад підприємства "Укрмілкінвест", засновником якого я є.

Зазначу, що по термінах окупності цей бізнес є набагато "довшим", ніж свинарство або птахівництво, наприклад. Але якщо правильно відбудувати систему управління цим видом бізнесу, тоді можна дуже швидко його нарощувати й очікувати віддачі в більш короткі терміни, ніж ті сім років, які традиційно прогнозують інвестори для повернення грошей.

Отже, хто ми?

У 2012 році "Укрмілкінвест" утримував більше 1 000 голів дійного стада, надої були удвічі менші (2 900 л), ніж зараз, при цьому ми мали нульову прибутковість. Сьогодні утримуємо 1 500 голів ВРХ, з яких 700 корів, середній об’єм надою становить 5 500 л. Тварини знаходяться на прив’язному утриманні. В "Укрмілкінвест" є молокопроводи та близько1 600 газемлі. За результатом 2016 року, наша рентабельність становить 30%.

Зазначу, що вкладення великих інвестицій не означатиме гарантованої високої ефективності. Ми інвестували три мільйони доларів протягом п’яти років. За чотири роки повернули майже 40% інвестицій. Інвестиції першого року повністю повернено.

Але! Господарство втрачає до 15% на перетравності та засвоюваності кормів, до 7% - на сортності молока, до 10-15% через технології й ефективність управління. Гадаю, що багато чого залежить і від змови переробників.

Однією з важливих умов досягнення прибутковості молочного бізнесу є запровадження власного виробництва концентрованих кормів. Для цього потрібно виконувати ряд вимог, починаючи з дотримання строків збирання кормів, забезпечення спеціальною технікою, належного подрібнення та змішування кормів.

Щодо нашої п’ятирічної стратегії. Ми маємо базове господарство, яке стабільно працює і гарантовано дає прибутковість у 30%. Плануємо за п’ять років збільшити наше підприємство у вісім разів: наростити поголів’я до 8 000, отримувати8 000 лнадоїв та мати прибутковість з однієї корови близько 2 000 доларів. Досить амбітні показники, але ми хочемо це зробити, бо бачимо перспективу у молочному тваринництві.

Зазначу також ключові ініціативи нашої стратегії:

З приводу останнього. Кластер працює з 2009 року, був створений у західному регіоні з ініціативи компанії "Укрмілкінвест". Це форма консультаційної, організаційної та інформаційної взаємодії виробників молока та молочної продукції й організацій ринкової інфраструктури, що об’єднує підприємства чотирьох областей: Рівненської, Тернопільської, Львівської та Волинської.

Зверну увагу на ціну, бо це важливий фактор впливу на ефективність бізнесу: 15-20% результативності міститься саме в ціні. Протягом року вартість молока може показувати значні коливання, у кінці 2016 року ціна зросла на 130%. На цей чинник, кажуть молочарі, не можна впливати. Ми дотримуємося думки, що можна, якщо об’єднуватися. Тому що знаємо: коли збираються виробники молока, а їх дуже багато, вони можуть дійти згоди. І це важливо, бо коли збираються переробники, вони неформально домовляються і встановлюють ціни на ринку. І цьому можна протидіяти лише аналогічними вчинками з боку виробників молока. Задля вирішення цієї проблеми ми й створили кластер "Натуральне молоко".

Учасники кластеру збираються двічі на рік, таким чином ми і обмінюємося досвідом, і знайомимося з новинками галузі. Учасниками зустрічей є власники та керівники господарств, що займаються молочним тваринництвом. Основні задачі такі: врегулювання ціни на молоко до її справедливого рівня, обмін інформацією, впровадження інноваційних проектів, робота з владою, залучення інвестицій, розвиток екосистеми.

Детальніше розповім про екосистему як про інструмент, що з’явився в Західній Європі. По суті, це неюридичне об’єднання, яке створюють зацікавлені в розвитку молочного тваринництва сторони. Так як і в природі, в бізнесі виживає той, хто об’єднався. Наприклад, виробник молока, в якого є запаси гною, може укласти угоду з власниками біогазової установки та продавати гній для них. У свою чергу, власники біогазової установки можуть продавати молочній фермі добрива (а не тримати гній на підприємстві), які використовуватимуться для вирощування кормів. До цього можуть приєднатися м’ясокомбінат, виробники кормів, виробники техніки, молокозавод, сусідні фермерські господарства і т.д. Такий цикл дозволить системі ніби саморегулюватися і захищати підприємство від коливання ринкових цін тощо.

Наше підприємство запровадило екосистему і запропонувало потенційно зацікавленим сторонам об’єднатися, нині ведемо переговори. Усе відбувається не так швидко, як хотілося б, але процес триває. Потрібно, щоб об’єднувалися не навколо ціни ( не як "покупець – продавець"), а навколо цінностей, спільних для обох сторін.

Підкреслю: молочне тваринництво – це високоінтелектуальний бізнес. Інструментом, що гарантує запоруку успіху цього бізнесу в Україні, є екосистема. Її важливо запроваджувати, тому що такий підхід дасть змогу з упевненістю дивитися у майбутнє.

Також хочу звернути увагу на важливість такого чинника задля ефективного ведення бізнесу, як навчання. Навчатися повинні власники господарств, акціонери, оскільки інвестор повинен розуміти сутність справ зсередини. Приклад з власного досвіду: минулого року, в листопаді, я набирався досвіду в навчальному центрі в Німеччині (Тріздорф), де практикують найсучасніші технології сільськогосподарської галузі. У Тріздорфі переважає п’ять видів тваринництва: вівчарство, молочне тваринництво, свинарство, бджільництво і птахівництво. Молочне тваринництво побудовано таким чином: скажімо, 100 голів утримується на доїльному залі і 100 голів доїться на роботі. Фірми-постачальники сучасного обладнання зацікавлені в тому, щоб рекламувати свою техніку, і пропонують останні новинки для демонстрації в цьому центрі. Тобто навчання відбувається на останніх досягненнях технологій у тваринництві. Всі викладачі також є практиками.

Я – за ефективність бізнесу, а не за протистояння. На Заході все ґрунтується на домовленостях, співпраці, узгодженості інтересів. Український бізнес інший. Ми маємо дуже багато непрогнозованих чинників. Але моя думка така: ті люди, які хочуть досягти успіху в молочному тваринництві, зможуть реалізувати свої прагнення. Ті, що мають велике бажання, перевірене часом, розвиватимуть цей напрям. І, насправді, у цьому полягає велика місія, тому що зараз у молочній галузі – катастрофа. Виробництво молока падає, бо більша його частина виробляється населенням, яке поступово від нього відмовляється. Якщо не змінити структуру, не перенести основне виробництво молока на потужні промислові комплекси, в нас не буде молочного тваринництва. Це повинна усвідомити держава та звернути увагу на дану проблему. Але нашим чиновникам наразі не до нас.

Михайло Корилкевич

Фото: "Тваринництво сьогодні"